17 червня у світі за ініціативою ООН відмічають Всесвітній день боротьби з опустеленням і посухою
17 червня у світі за ініціативою ООН відмічають Всесвітній день боротьби з опустеленням і посухою(World Day to Combat Desertification and Drought) (далі – День).
Мета Дня – підвищення інформованості громадськості про необхідність міжнародного співробітництва в боротьбі з опустеленням і наслідками посухи й про хід втілення Конвенції ООН про боротьбу з опустеленням (далі – Конвенція).
Цей День був проголошений 30.01.1995р. Резолюцією Генеральної асамблеї ООН №A/RES/49/115 у зв’язку з річницею від дня прийняття Конвенції у 1994р. в Парижі, Франція (набрала чинності 26 грудня 1996р.). В рамках Конвенції, опустелювання розглядається не як процес утворення пустель, а як будь-яка деградація земель під впливом природних чи антропогенних чинників. Слід зазначити, що зазначена Конвенція по сьогодні є однією з найважливіших міжнародних угод природоохоронного спрямування (на ряду з Конвенцією ООН про біологічне різноманіття та Рамковою Конвенцією ООН про зміну клімату). На сьогоднішній день її вже підписали 193 країни світу. Україна приєдналася до Конвенції у 2002р. згідно із Законом України від 04 липня 2002 р. №61-ІV.
Опустелювання – це результат циклу деградації земель, що перетворює колись плодючі землі в непродуктивні, засушливі ґрунти. Воно несе з собою катастрофічні неврожаї, падіж худоби, пересихання водних джерел, засолення земель, наступ пісків на місця проживання людей. На сьогодні опустелення є однією з найбільш глобальних економічних проблем світу в цілому та України зокрема. Щороку опустелювання і посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції орієнтовно на суму в 42 млрд. доларів США. За даними Генеральної асамблеї ООН, нині майже третина планети перебуває під загрозою висихання, понад мільярд людей може опинитися в пустелі. Такі території є вже на всіх континентах, більш ніж у 110 країнах світу. Майже половина людей, що мешкає на посушливих територіях, живе в умовах злиднів. Дефіцит води є одним з найбільших викликів ХХІ століття. За даними вчених вже до 2025р. 1,8млрд. людей відчуватимуть абсолютний дефіцит води, а дві треті усього населення Землі будуть жити в водонапружених умовах.
Головною причиною (приблизно 75%) опустелювання в світі вчені виділили людську діяльність, а саме чотири види діяльності людини:
- надмірна культивація земель;
- перевипас;
- вирубування лісів;
- зрошення з порушенням норм і вимог.
Попри всю світову славу українських чорноземів, проблема опустелювання для нашої країни також є актуальною, хоча проявляється вона переважно на півдні країни – в областях степової зони. Землі країни зазнають суттєвого впливу деградаційних процесів, серед яких найбільш масштабними є ерозія, забруднення, підтоплення територій.
Вперше Україна відчула загрозу опустелювання близько 40 років тому, коли в південних областях подекуди були зафіксували піщані бурі, почали зникати флора та фауна, люди стали покидати свої домівки. На даний момент там – пісок. Наприклад, Олешківські піски – понад 150 тисяч гектарів: 30 км із заходу на схід і 150 км з півночі на південь. Розташовані на Лівобережжі р.Херсонця, Херсонська область, визнані однією з найбільших пустель в Європі. Хоча пустелею їх назвати важко, скоріше, це напівпустеля. Українські бархани (так ще називають напівпустелю) поки не розростаються в розмірі. Навколо території посадили ліс (до речі, найбільший штучний лісовий масив у Європі). Окрім того тенденції до засушування зафіксовані в Миколаївській, Запорізькій, на півдні Донецької, а також у нашій рідній Одеській області. Причинами опустелювання наших земель є надзвичайно високий рівень розораності, внесення надмірних доз добрив і деградація полезахисних лісосмуг. Ще 21 грудня 2010р. Верховна Рада України прийняла Закон України №2818-VI «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020р.», яким зокрема передбачені питання боротьби із деградацією земель та досягнення цілей екологічно збалансованого землекористування. За рекомендаціями спеціалістів ООН на рівні держав повинні бути вжиті заходизадля пом’якшення наслідків посухи, що враховуватимуть результати системи моніторингу, оцінки вразливості та ризиків використання поверхневих та підземних вод, зв’язку між водопостачанням та землекористуванням, комплексну систему раннього попередження посух, стратегію диверсифікації засобів існування для людей, що постраждали від засухи, і т.д.
Питання охорони земель в умовах загострення екологічної ситуації в Україні має стати одним з найважливіших напрямків державної політики на майбутні десятиріччя, оскільки поліпшення стану ґрунтів відкриває значні резерви збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і забезпечує суттєве оздоровлення екологічних умов життя людини.
