27 березня 2026 року відбулося- ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ ГЕРОЇВ – ЗЕМЛЯКІВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ПІД ЧАС ПОВНОМАШТАБНОЇ ВІЙНИ В УКРАЇНІ
27 березня 2026 року відбулося- ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ ГЕРОЇВ – ЗЕМЛЯКІВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ПІД ЧАС ПОВНОМАШТАБНОЇ ВІЙНИ В УКРАЇНІ
На початку пролунав Гімн України та всі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять воїнів, які загинули захищаючи нашу країну від російської агресії.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І СЛАВА УКРАЇНСЬКИМ ВОЇНАМ НАШИМ ЗЕМЛЯКАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЛИ РІДНУ УКРАЇНУ І КОЖНОГО З НАС. МИ СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ В ГЛИБОКІЙ СКОРБОТІ. НЕХАЙ ДУША ЗАГИБЛИХ ВОЇНІВ ЗНАЙДЕ ВІЧНИЙ СПОКІЙ…….
ВОНИ, НАШІ ЖИТЕЛІ ГРОМАДИ ВІДДАЛИ НАЙЦІНІШЕ - СВОЄ ЖИТТЯ ЗА РІДНУ ЗЕМЛЮ, ЗА ЇЇ СВОБОДУ
НА ЖАЛЬ ДО АЛЕЇ СЛАВИ УВІНЧУЮТЬСЯ НОВІ ІМЕНА:
МОЙСЕЙ ВОЛОДИМИР ФЕДОРОВИЧ, 01.11.1983 року народження, колишній машиніст екскаватора 1 інженерно-позиційного відділення інженерно-позиційного взводу, інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини А4350, який з 29 березня 2024 року вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час захисту Вітчизни, вірний Військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 29 березня 2024 року в районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області в результаті мінометного обстрілу та скидів з БПЛА з боку противника (ідентифікований за результатами тесту -ДНК)
ВАКАРЧУК РУСЛАН ІВАНОВИЧ, 06.12.1982 року народження, кулеметник стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А7399 при військовій частині А7382, який з 08.07.2024 року вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час захисту Вітчизни, вірний Військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність.
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області оголошено Вакарчука Руслана Івановича померлим в районі населеного пункту Ольгівка Береславського району Херсонської області. Днем смерті вважати день набрання рішенням суду законної сили 09.12.2025 року.
МАРУНЯК КОСТЯНТИН ВІКТОРОВИЧ, 10.06.1997 року народження, головний сержант, інспектор прикордонної служби третьої категорії – стрілець другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави відділу прикордонної служби (тип С) другого прикордонного загону Державної прикордонної служби України, який вірний військовій присязі та Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну її свободу і незалежність, з 11.10.2024 року вважався зниклим безвісти, а сповіщенням № 36 від 17.02.2026 року Маруняк Костянтин вважається таким, що загинув 11.10.2024 року в районі н.п. Любимівка, Коренівського району, Курської області.
Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала,
Хай згасла свiчка, але пам'ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали
Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять! Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне!
Пам’ять. Це не просто частина історії.
Пам’ять – це наша совість, біль і наша гордість.
Пам’ять вічно молодих захисників, що мужньо борються з ворогом.
Пам’ять про тих, хто поліг смертю хоробрих.
Пам’ять усіх, чиї серця обпалила війна….
Про втрати завжди говорити важко, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то говорити боляче вдвічі.
Немає нічого важливішого, ніж життя людини, а життя, яке віддане за свою Батьківщину, набуває надзвичайного сенсу. На території України гримлять вибухи й свистять кулі. Страшна звістка стукає у двері, викликаючи розпач і невгамовний біль у душах рідних та близьких, серця справжніх Героїв завмирають, як сама Україна, окутана жалобою за своїх синів.
ВАЖКО ЗНАЙТИ СЛОВА ВТІХИ ДЛЯ РІДНИХ, НЕ МОЖЛИВО ЗАГОЇТИ БІЛЬ ТА ГІРКОТУ ВІД ВТРАТИ БЛИЗЬКИХ ЛЮДЕЙ, НЕХАЙ ДОБРИЙ СВІТЛИЙ СПОМИН ПРО НАШИХ ЗАХИСНИКІВ СТАНЕ СИЛЬНІШИМ ЗА СМЕРТЬ І НАЗАВЖДИ ВОНИ ЗАЛИШАТЬСЯ В НАШИХ СЕРЦЯХ.
