Ти як?

Ми часто чуємо «у мене якась апатія», «мене накриває депресія…», та чи правильно розуміємо ці терміни? Чи знаємо, у чому різниця? Чи можемо відрізнити сильну втому від хвороби?

Кому дзвонити, коли зле? Яку лінію краще обрати? Це справді безкоштовно? Хочемо більше розповідати про лінії психологічної допомоги та звикати відкриватися, коли емоції б’ють через край.

Скоро до школи, і в реаліях сьогодення з’являється значно більше пунктів, про які треба подбати. Найважливіший з них — безпека дітей.

Зустрічаємо молодих, вродливих хлопців і дівчат, а потім помічаємо, що хтось із них втратив ногу чи руку, а дехто й обидві кінцівки. У голові зринає вихор запитань: як поводитися? відвести погляд чи дивитися в очі? як не бовкнути зайвого? може, варто сказати «співчуваю»?

Як ви сьогодні? Простежте, як проходить ваш день. Чи дійсно ви присутні там, де перебуваєте фізично? Чи пам’ятаєте, яким на смак був ранковий салат?

Намалювали просте нагадування для любителів перемудрити і накрутити себе через речі, які нам непідвладні. Якщо це не про вас, перекидайте друзям, які забагато думають

Радянське та пострадянське виховання лишили нам страх і недовіру до всього, що має частинку «психо-». Та часи змінюються, і сьогодні ми вчимося піклуватися про ментальне (психічне) здоров’я так само, як і про фізичне. Звикаємо до того, що всі наші емоції нормальні, що плачуть не лише діти й жінки, що звернутися по допомогу до спеціаліста — не соромно.

Підніміть руку, хто тренує усвідомленість . Пам’ятаєте, ми говорили про те, як тривалі стрес і втома можуть затьмарювати нашу свідомість? Коли емоції переповнюють, ми ніби втрачаємо зв’язок із реальністю, і з повноцінного життя переходимо на режим «існування».